Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 9302 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надо увидеть свои изъяны!
Изя, будь скромным и терпеливым.
Твои кривулянья, как в обезьяны,
Словогреховные, словоблудливы!
На замечания братьев - соратников,
Ты обзываешь их "дьявола силою",
Путь избирая злобливых превратников,
Роешь для меньшиих братьев могилу.
Стих или два, ты на первой странице,
Только печатай, другим уступив,
И в твоём сердце борьба прекратится,
Ты б тогда искренно нас полюбил! Комментарий автора: Спасибо за научения.
Федор Капинос
2010-07-13 21:22:18
+5 Комментарий автора: Благодарю.
Марик
2010-07-14 00:55:44
Всё правильно! Одобряю. Комментарий автора: Спасибо, Марик.
Valentina
2010-07-14 05:02:10
" Блаженны вы, когда будут поносить вас и гнать и всячески неправедно злословить за Меня."
(Матф.5:11) Комментарий автора: Спасибо, сестра Валентина.
ученик (Михаил Бузин)
2010-07-14 06:57:34
Иш ты как, Вова, поворачиваешь... обидели маленького. Как сам поносишь - так это ничо, нормально, а как только попытаешься поправить твою очевидную глупость - любя, по дружески - и на вот тебе - обидели "святого". Удивляюсь ещё, почему про любимый ад не упоминаешь... Как аукнется, Вова, как аукнется - помни это старый, и три к носу. Божьих благословений. Михаил. Комментарий автора: Другого не ожидал от тебя. И всё это любя от тебя :)))))))))
Крылов
2010-07-14 08:47:20
Очень самокритично...И ещё,простите великодушно,но "прославляя" в стихах Господа,не забывайте о грамотности,в Ваших произведениях много опечаток.Извините,спасибо. Комментарий автора: Спасибо за хорошее мнение обо мне.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
